Українське мистецтво багато традиціями, що дбайливо передаються від покоління до покоління.
До них же відноситься Петриківський розпис.
Колір і лінія пов'язані між собою. Все плавно, без агресії. Чорний колір відсутній.
Теми різноманітні: рослинні орнаменти, птахи, квіти, природа.
Можна вибрати будь-яку на свій розсуд.
Що дивно: відчуваєш інструмент як продовження самого себе. Не ти залежиш від пензлика, він тебе слухається. У цьому багато свободи, прийняття себе, можливості розкритися в живопису.
Є декілька характерних особливостей Петриківського розпису:
1) Два кольори на пензлі - основний і колір на кінчику. Провів лінію та милуєшся грою переходу відтінків.
2) Коти - не тільки милі няшки, а й помічники в живопису. Так, кращими пензликами для даного виду мистецтва є котячі пензли, тобто вироблені з шерсті домашніх улюбленців.
Шерсть коти повинні віддавати добровільно, інакше чарівництво не вийде.
3) Спочатку натиснув - потім відпустив. Ну це взагалі про життя історія. А ні, про живопис і ведення лінії теж.
4) Отримуєш задоволення, відпускаєш думки і клопоти, розслабляєшся. Тоді знаходиш впевненість в процесі руху рукою і плавність ліній малюнка.
5) Результат завжди радує. Кожен малюнок унікальний і неповторний. Щастя від самовираження безмірно.
6) З кожним разом малюнки стають все якісніше. Повторення покращує результат, і тут це очевидно. Самооцінка підвищується, відчуваєш, що тебе вдалося долучитися до мистецтва давніх майстрів.
Спасибі АКЦентру і Ленчику Десюшці за відкриття Петриківського розпису.
З повагою і захопленням,
Анна Гуцулка
- Щоб додати коментар, увійдіть